Ты все время смотришь только вниз, и жадными глазами ищешь на земле лужицу, в которой отражается небо. Найдя ее, ты ликуешь и спешишь поделиться с друзьями: «Взгляните, какое чудесное небо я нашел! Это самое настоящее небо! Хоть оно и маленькое, но оно мое. Взгляните, как в нем плывут облака!» Но это всего лишь лужица! Слышишь, что называешь ты небом?! – Мутную воду, на которую однажды наступит грубым ботинком какой-то незнакомец, поплывут грязные волны, и ты увидишь всю ничтожность своей находки. Как же ты поступишь тогда? Будешь плакать, стараться сделать так, чтобы небо снова отобразилось в мутной воде, будешь винить того, кто убил твою радость или напишешь стих напамять о том, какая прекрасная была твоя находка? Но, так или иначе, ты не догадаешься поднять голову вверх, а продолжишь свой путь в поисках новых луж с фальшивыми осколками небес…
Не трать свою жизнь понапрасну! Посмотри на небо!
Ксенія Сахацька,
Львов
Служу Господу уже 13 лет, люблю Его больше всего и отдаю Ему все, что у меня есть. e-mail автора:kumky@ukr.net
Прочитано 4257 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3.33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
так красиво написано, пиши побольше, можешь мне присылать на почту, я только с радостью прочту о твоих произведениях искусства, да, это именно так, я тоже пишу, может будем переписываться...
Твоя проза так глубоко затронута, что хочется слушать и слушать, есть о чем поразмышлять...Спасибо за нее. Комментарий автора: Спасибо! Напишу.
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.